Яндекс поиск

КОДЕКС ЮСТИНІАНА
КОДЕКС ЮСТИНІАНА - (Codex Justinianus) -офіц. зведення рим. імператорських указів 2 — поч. 6 ст., перша частина Корпус юріс цивіліс — складової частини законод. компіляції візант. імператора Юстиніана І. Об'єднує у порядку преторського едикту імператорські конституції, які увійшли до Кодексів Грегоріана, Гермогеніана та Феодосія і зберегли силу до правління Юстиніана І, доповнені пізнішими новелами і перероблені та відредаговані відповідно до потреб часу. Спонукали Юстиніана І до укладення нового кодексу (поряд із створенням ін. систематизованих юридичних праць: Дигест, Інституцій та Новел) збільшення числа новел, суперечності між ними і старими приписами, величезна кількість конституцій, які втратили будь-яку практ. цінність, але були включені до згаданих кодексів. Було вирішено систематизувати всі форми позит. права — цивільне, преторське, імператорське, твори юристів тощо. Утвореній 528 комісії у складі 10 осіб на чолі з константи-ноп. магістратом і професором права Теофілом Юстиніан І доручив розробити новий кодекс з урахуванням практ. потреб часу. їй надали право не лише робити скорочення (викреслювати вступні частини, звернення, прикінцеві слова тощо) в конституціях, а й вилучати все, що зжило себе чи скасоване пізнішими узаконеннями; не лише виправляти текст, а й уточнювати його, змінювати і доповнювати, об'єднувати багато конституцій в одну тощо. Робота тривала бл. 14 місяців. 7.IV 529 звід було опубліковано (лат. мовою і відразу ж — грецькою) як К. Ю., а з 16 квітня він набув чинності. Після кодифікації Юстиніан І розгорнув інтенсивну роботу над виданням нових конституцій (Novellae constitutiones), деякі з них було спрямовано на реформування інститутів приват, права, зокрема на особисту гарантію виконання зобов'язань, успадкування без заповіту тошо. Ці конституції та наст, видання Дигест та Інституцій (з низкою змін) зумовили необхідність переробки виданого кодексу. її було здійснено роб. комісією під кер. найвизначнішого юриста того часу Трібоніана, до складу якої також увійшли професори Теофіл і Кратін з Константинополя, Доротей і Антоній з Бе-ріта та ін. Через кілька років інтенсивної праці замість Кодексу 529 було видано новий (534), названий «Codex repetitae praelectionis» («Кодекс другого видання»). Він дійшов до нас у тому вигляді, в якому існує у виданнях Корпус юріс цивіліс. Веронський палімпсест (грец.— рукопис, написаний на пергаменті замість змитого або зішкрябаного тексту) поч. 7 ст., який містив повний текст кодексу, дійшов до нас із пропусками. Решта давніх рукописів є витягами, що передають у скороч. вигляді тільки перші 9 книг кодексу. Вони починають поповнюватися з 11 ст.: напр., у 12 ст. з'явилися рукописи останніх 3 книг. Але й після цього кодексом вважалися тільки перші 9 книг, а 3 останні становили особливу частину зводу, відому під назвою «tres ІіЬгі». Грец. конституції, які містилися у кодексі, долучено до друкованого видання тільки в 16 ст. з джерел церк. і світського права Візантії. Цілісне видання було зроблено вперше франц. юристом Д. Годфруа (Готофредом; 1549—1621). Одним з кращих видань К. Ю. вважається видання, здійснене 1877 нім. юристом П. Крюгером (1840—1926). Воно відтворено у 2 томі нім. акад. видання Корпус юріс цивіліс (Corpus juris civilis. Vol. 2. Codex repetitae praelectio-nis. Berolini, 1905).



Практ. значення К. Ю. на Сході, а починаючи з часу підготовки рецепції (12 ст.) — і на Заході було більшим порівняно з Кодексом Феодосія, оскільки саме з ним (разом з ін. частинами Корпусу) пов'язували застосування та вивчення рим. права. Наук, цінність К. Ю. для розуміння чистого рим. права набагато менша, оскільки зміни, внесені до тексту комісією Трібоніана, характерні лише для епохи Юстиніана І. Кодекс складається з 12 книг, кожна з яких поділяється на титули (з назвами), титули — на окр. імператорські конституції (leges або constitutiones), а останні — на параграфи. Кн. 1 містить конституції з церк. права; в кн. 2—8 представлене приватне право; в кн. 9 — карне право; кн. 10—12 охоплюють питання держ. управління.



Цитують кодекс, зазначаючи, як правило, lex або constitutio з параграфом, що стосується справи, потім проставляють літеру С. (codicis), назву титулу і далі у дужках книгу і титул. Напр.: СП § 1 С, depositi (4, 34).



Літ.: Бартошек М. Рим. право: Понятия, термины, определения. М., 1989; Дождев Д. В. Рим. частное право. М., 1996; Підопригора О. А. Основи рим. приват, права. К., 1997; Памятники рим. права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. М., 1997; Рим. частное право. М., 1998.



В. М. Селіванов.